Перехід до новітнього інформаційного суспільства, що характеризує сучасну соціально-політичну ситуацію в Україні, висуває на перший план питання цілеспрямованого формування соціально активної особистості, здатної до самореалізації. Важливу роль у функціонуванні інформаційного суспільства відіграють засоби масової комунікації (преса, радіо, телебачення, Інтернет, інформаційні агентства, прес-служби тощо). Це зумовлено такими чинниками: інститут засобів масової комунікації (ЗМК) бере участь у формуванні національної свідомості, самосвідомості та інших духовних цінностей; впливає на суспільну ситуацію та громадську думку. Саме через мас-медіа йде трансляція знань про нове інформаційне середовище; відбувається формування інформаційної культури й інформаційного світогляду. Разом з тим, сьогодні існує проблема формування медіакультури особистості як культури сприйняття і засвоєння медійних текстів, виховання навичок роботи з мас-медіа тощо.
Формування медіакультури особистості має бути орієнтовано на відтворення у свідомості і добре розуміння цілісної картини сучасного інформаційного світу мас-медіа, знання його специфіки, законів функціонування тощо; а також вирішувати завдання сприйняття і наслідування особистістю загально прийнятих цінностей комунікативної діяльності. Процес формування медіакультури ми розглядаємо як динамічний, що триває протягом усього життя людини. Динамічність процесу визначається мінливістю самого інформаційного середовища.
За останні півстоліття медійні засоби у житті людства набули особливої значимості. Преса, телебачення, кінематограф, радіо, звукозапис та система "Інтернет" – покликані допомогти студентам краще адаптуватися у світі медіакультури, засвоїти мову засобів масової інформації, навчатися аналізувати медіатексти і, водночас, формувати у них художній смак, естетичну свідомість та розвивати творчі можливості .
Медіаосвіта передбачає методику проведення занять з використанням проблемних, евристичних, ігрових та інших продуктивних форм навчання, які розвивають індивідуальність студента, самостійність його мислення і стимулюють його творчі здібності через залучення до творчої діяльності, сприймання, інтерпретації та аналізу структури медіатексту, засвоєння знань про медіакультуру. При цьому медіаосвіта, поєднуючи лекційні та практичні заняття, є своєрідним залученням студентів до процесу створення медіакультурних творів тобто занурює аудиторію до внутрішнього світу основних медіапрофесій, що є можливим як в автономному варіанті, так і в процесі інтеграції у традиційні навчальні предмети. Для того щоб бути медіаграмотним, потрібно вивчати не лише те, як сконструювати той чи інший медіатекст, але також і те, як конкретний текст виражає різні політичні, ідеологічні, економічні, соціокультурні, етичні та естетичні інтереси.
Головною метою естетично орієнтованої медіаосвіти проголошувався розвиток естетичної свідомості, творчих можливостей особистості. У цей період розвернули активну діяльність аматорські кіностудії, шкільні кінотеатри та театри, регулярного характеру набули фестивалі аматорських фільмів [4].
Подальше розповсюдження відео, локальних студій кабельного телебачення, ряду молодіжних програм та ін., дозволило окреслити нові перспективи естетичного виховання на матеріалі кіно, преси, телебачення та відео.
У більшості випадків теорії медіаосвіти підкорені головній меті, що відповідає принципам рівності, свободи, співрозвитку у психологічних взаєминах педагогів та учнів. Так, Л. Джонсон вважає, що базова модель навчання медіаграмотності – це своєрідний перетин трьох кіл: перший – інтеграрація у навчальні плани шкіл і вузів, другий пов’язаний з галуззю терапії і третій – з естетичною сферою. Синтезом цих трьох кіл формується модель навчання медіаграмотності з освітнім центром.
Серед завдань визначальними постають:
- розвиток здатності до сприйняття, "декодування", оцінювання, розуміння й аналізу медіатекстів;
- розширення кола знань соціальних, культурних, політичних, етичних, естетичних емоційних та економічних значень медіатекстів;
- формування в аудиторії здатності до критичного мислення;
- утвердження комунікативних здібностей особистості;
- навчання людини самовираженню за допомогою медіа.
До таких завдань додаються ідентифікації, інтерпретації медіатекстів, експериментування з різними способами технічного використання медіа та створення медіапродуктів, текстів.
Організаційними формами є інтегрована та автономна медіаосвіта у навчальних і позанавчальних закладах різних типів. Методи медіаосвіти класифікують за джерелами отриманих знань: словесні (лекція, розповідь, бесіда, дискусія); наочні (ілюстрація і демонстрація медіатекстів); практичні (виконання різного роду завдань практичного характеру на матеріалі медіа). За рівнем пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні (повідомлення педагогом певної інформації про медіа, сприйняття і засвоєння цієї інформації аудиторією); проблемні (проблемний аналіз певних ситуацій або медіатексту з метою розвитку критичного мислення); дослідницькі (організація дослідницької діяльності учнів). При цьому на заняттях, розроблених Дж. Поттером, переважають практичні і творчі завдання [3].
План заняття з виховання медіакультури студентів
Тема: Сучасні засоби масової інформації
Мета : формувати у студентів знання про поняття «мас-медіа»; ознайомити студентів зі специфікою функціонування в соціумі сучасних засобів масової інформації; розвивати аналітичні здібності студентів; розвивати у молоді вміння робити висновки, наводити аргументи на підтвердження власної думки; розвивати логічне мислення та вміння формувати й чітко висловлювати свої думки; розвивати естетичний смак; формувати позитивне ставлення до мас-медіа.
Наочні та дидактичні матеріали: схема «Мас-медіа (засоби масової інформації)»; репродукція твору Рафаеля «Сікстинська мадонна»; Хоруженко К.М. Культурология. Энц. словарь. — Ростов-н/Д: «Феникс», 1997. — 640 с.; Засорина Т., Федосова Н.. Профессия — журналист — Ростов н/Д: «Феникс», 1999. —320 с.; - Энциклопедия для детей. Том 7. Искусство. Ч 3. Музика. Театр. Кино / Глав. ред. В.А. Володин. — М.: Аванта+, 2000. — 624с.: ил.
Методи: лекція, розповідь, пояснення, дискусія, ілюстрація.
Хід заняття
1. Організаційний момент
Вітаюся зі студентами, перевіряю присутніх на уроці, перевіряю готовність аудиторії та студентів до уроку.
2. Мотивація діяльності
Сьогодні на занятті ми розпочинаємо вивчення нового курсу «Медіакультура». Цей курс розпочинається з, теми «Сучасні засоби масової інформації». Студенти записують у зошит тему, яка заздалегідь вже записана на дошці. Далі розповідаю , що сьогодні жодна людина не може існувати без засобів масової інформації, бо саме за допомогою ЗМІ вона дізнається про останні новини, що відбулися у світі, про новини культури, науки, спорту тощо. А отже, сьогодні на занятті ми розглянемо наступні питання (студенти записують у зошити план заняття, який вже записаний на дошці):
1. Поняття мас-медіа;
2. Місце мас-медіа у житті людини;
3. Значення сучасних засобів масової інформації для розвитку культури та мистецтв.
3. Повідомлення нового матеріалу
4. Закріплення нового матеріалу
1. Яке місце займають ЗМІ у вашому житті?
2. Яким засобам масової інформації ви надаєте перевагу?
3. Якщо б ви були представником мас-медіа, то у який би спосіб ви передавали інформацію людям?
4. На яку інформацію ви в першу чергу звертаєте увагу?
5. Підведення підсумків.
6. Домашнє завдання.
Написати у зошити твір на тему «Хто володіє інформацією, той володіє ситуацією». Обсягом 2 сторінки.
Отже, медіакультура має розвинути в особистості певну сукупністю навичок. До них ми відносимо навички: інтерпретувати інформацію; розуміти її суть; виявляти адресну спрямованість; розуміти головне в інформаційному повідомленні; знаходити потрібну інформацію у різних джерелах; трансформувати інформацію (змінювати її обсяг, форму, знакову систему і т. ін.); знаходити помилки в інформації і аргументовано виправляти їх; сприймати альтернативні точки зору на одну проблему і знаходити ґрунтовні аргументи на користь і проти них; встановлювати зв’язки між повідомленнями; мати особистісну думку щодо змісту повідомлення; вміти довести правоту власної точки зору стосовно зазначеної у ЗМК проблеми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры: Учеб. пос. для вузов. – М.: ЮРАИТ, 1999. – 669 с. – С. 130-164.
2. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / Керівник авт. колективу Л.Т.Левчук. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2000. – 520с. – С.138-181.
3. Основи художньої культури. Ч.1: Теорія та історія світової художньої культури: Навч. посібник для вищ. навч. закладів / За ред. В.О. Лозового, Л.В.Анучиної. - 2-е вид., стереотип. – Х.: Основа, 1999. – 320с. – С.70-81.
4. Чабан Н.І. Розробки уроків з художньої культури: Методичні рекомендації до проведення занять у школі. – Херсон, 2003. – 38с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий