Інноваційна освіта - це нова педагогіка, нові освітні процеси, нові технології. Розвиток здатності орієнтуватися в нових умовах, адаптуватися до нових вимог - ось на що спрямована інноваційна система. Сучасна педагогіка відмовляється від твердого «авторитарного керування», де учень, студент або слухач є «об'єктом» навчальних впливів, і переходить до системи організації підтримки і стимулювання самостійної пізнавальної діяльності об'єкта навчання, створення умов для творчості, до навчання творчістю, до педагогіки співробітництва. На це спрямована ідеологія активного навчання, у якому «школа пам'яті» поступається місцем «школі мислення».
Одним із способів створення таких умов є застосування педагогом методів активного навчання як складової частини сучасних інноваційних технологій, що останнім часом широко впроваджуються у практику навчання. Саме активні методи навчання дають змогу тому, хто навчається, розкритися як особистості. Активна розумова і практична діяльність тих, кого навчають, у навчальному процесі є важливим чинником підвищення ефективності засвоєння і практичного опанування досліджуваного матеріалу.
Інтерактивні методи потребують багато часу для підготовки як тих, хто навчається, так і того, хто навчає. Починати слід з поступового використання цих методів, якщо ви чи ті, кого ви навчаєте, з ними не знайомі. Необхідно звикнути до них і отримати певний досвід їх використання. Можна навіть створити цілий план поступового впровадження інтерактивних методів. Краще ретельно підготувати кілька таких занять, ніж часто проводити поспіхом підготовлені «ігри». Проведіть «організаційне заняття» і визначте разом зі слухачами, студентами «правила роботи в аудиторії». Налаштуйте їх на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовуйте спочатку прості інтерактивні методи - роботу в парах, малих групах, мозковий штурм тощо.
Викладачам іноді буває складно розкриватися перед слухачами, висловлювати своє особисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях.
Безумовно, не всі педагоги можуть використовувати інтерактивні методи. Однак це дає додаткові можливості для професійного зростання, для зміни себе, для навчання разом із тими, хто навчається. Після кількох ретельно підготовлених занять викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього, а також сама атмосфера в групі, і це буде додатковим стимулом для роботи з інтерактивними методами.
Як відомо, експеримент у педагогіці - це не лише спосіб пізнання педагогічного процесу, а й інструмент, за допомогою якого знаходять нові шляхи в практиці навчання і виховання.
У сучасному суспільстві наукам гуманітарного циклу належить особлива роль, оскільки в процесі їх вивчення відбувається формування основ світогляду, становлення моральної соціально-політичної культури. Саме гуманітарна освіта формує особистість студента, готує його до життя в нестабільному світі, навчає його сучасних форм спілкування, розвиває здатність до правильного сприйняття інформації та прийняття зважених рішень.
У зв'язку з цим проблема інтеграції предмету літератури і медіаосвіти продиктована самим життям і є дуже актуально.
Інтеграція медіаосвіти з літературою полягає в тому, щоб знаходити якомога більше точок дотику навчальної інформації кожної освітньої галузі та інформаційних потоків з якими зіштовхується студент поза навчальним закладом.
Інтенсивний розвиток засобів масової інформації став визначальною рисою суспільного поступу в багатьох країнах світу у XX столітті. Друга половина століття ознаменувалася надзвичайно стрімким розвитком ЕОМ, що дало підстави говорити про «інформаційний бум» як характеристику постіндустріальних суспільств.
Особливістю змісту медіаосвіти, інтегрованої з літературою, є те, що фактологічна основа того чи іншого навчального предмета одночасно є фактологічною основою медіаосвіти. Зміст медіаосвіти входить у контекст змісту літератури, на основі тематичних, інструментальних, історико-логічних, фактологічних та інших взаємозв'язків.
Під час інтеграції літератури та медіаосвіти використовуються: текст підручника; дидактичні матеріали, тексти художніх творів; критична література; періодична преса; телевізійні передачі; аудіо-та відеозаписи, музичні твори, довідкова та енциклопедична література; інформація (утримана під час відвідування виставок, музеїв.
З метою формування в студентів критичного мислення, вміння аналізувати інформацію з різних критеріїв також вирішуються проблеми медіаосвіти на заняттях з літератури.
Викладач уміло підводить студентів до подій у нашому суспільстві, учні починають їх розуміти і виказувати свої припущення щодо обговорюваного питання.
Під критичним мисленням ми розуміємо здатність людини самостійно сприймати та аналізувати інформацію; вміння бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів; аргументувати свою думку, переглядати й, якщо вона не витримує критики; вміння розпізнавати пропаганду; наявність розумної долі скепсису, сумнівів; прагнення до пошуку оптимальних рішень; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій; відкритість до сприймання інших поглядів.
Визначення методичних прийомів інтеграції залежить від медіаосвітніх і предметних завдань конкретного заняття з зарубіжної літератури. Спектр методичних прийомів інтеграції досить широкий і залежить від: специфіки навчального предмета; індивідуальної методичної системи викладача; рівня розуміння мети і можливостей інтеграції медіаосвіти в літературу; професійного бачення проблеми дослідження.
Органічно переплітаючи завдання медіосвіти з навчальними, розвивальними та виховними завданнями, використати прийоми: опис творів живопису, музики; письмова робота за описами живопису; зображення в малюнках поетичних творів; написання власних віршів за побаченими чи прочитаними картинами; використання актнофразового аналізу п’єс.
Через інтеграцію медіаосвіти з літературою викладач націлює студентів на вирішення розбір та розуміння художнього тексту через вирішення таких медіаосвітніх завдань: вміти знаходити потрібну інформацію в тексті; порівнювати різні точки зору на цю інформацію; виявляти позицію автора, висловлену приховано або в підтексті; поглибити поняття про загальнолюдські проблеми та їхній зв’язок з нашою сучасністю в ході дискусії.
Робота в такому напряму на заняттях з зарубіжної літератури допомагає викладачу виробляти формулювати власну точку зору та обґрунтовувати її в зробити висновки про те, що студенти стали глибше осмислювати ідею творів, характери героїв, використовувати художні деталі для аргументації своїх відповідей, правильно оцінювати і розуміти позицію автора. У студентів виробляється критичний погляд на отриману інформацію, вміння порівнювати різні точки зору виробляти власне ставлення до інформації.
Також інтеграція медіаосвіти з літературою дає викладачу можливість: використовувати поточну сучасну інформацію під час розгляду подій в творах зарубіжної літератури; навчати критично сприймати інформацію; поєднувати отримані знання з твору з думками та почуттями студентів і формувати особистісно-осмислене ставлення до подій, розкритих в романі; розвивати вміння студентів визначати власну позицію та аргументовано її відстоювати.
Таким чином інтеграція медіаосвіти з літературою ще й допомагає знайти цікаві варіанти самостійної роботи студентів на занятті з зарубіжної літератури, скерувати на творче осмислення свого місця у світі, визначити своє ставлення до досліджуваних подій.
Як бачимо, інтенсивний розвиток засобів масової інформації став визначальною рисою суспільного поступу в багатьох країнах світу у XX столітті. Особливістю змісту медіаосвіти, інтегрованої з літературою, є те, що фактологічна основа того чи іншого навчального предмета одночасно є фактологічною основою медіаосвіти. Зміст медіаосвіти входить у контекст змісту літератури, на основі тематичних, інструментальних, історико-логічних, фактологічних та інших взаємозв'язків.
Є безліч шляхів формування критичного мислення у студентів. Але найголовніше: зміст і методичне забезпечення училищної освіти не повинні привчати молодь до «єдино правильних істин», до одномірного бачення світу. Отже, важко переоцінити значення розвитку критичного мислення в кожній молодій людині. Але, нажаль, орієнтації на розвиток у студентів цієї здатності ми майже не знаходимо в офіційних освітніх документах, у наукових дослідженнях, і підручниках та методичних посібниках. Проте, розбудова демократичного суспільства вільних людей, якими ніхто не зможе маніпулювати з будь-якою метою, неможливе без виховання критичної особистості, яка відчуває насамперед внутрішню свободу і незалежність.
Пропонуємо приклад практичного використання медіаосвіти на занятті зарубіжної літератури, як одного з методів сучасних педагогічних технологій.
Тема: Проблема п’єси «Пігмаліон» Б.Шоу в розкритті духовного потенціалу людини.
Мета: допомогти студентам відчути дивовижний світ Бернарда Шоу, розкрити його неповторність, гуманістичну спрямованість, познайомити з проблемами п’єси «Пігмаліон»; розвивати вміння аналізувати, робити актнофразовий аналіз, бачити особливості будови п’єси , розвивати творчі здібності студентів; виховувати особистий погляд на твори художньої літератури, вміння цінувати вагомі твори світової літератури.
Література: 1. В.О.Пролнкевич. Зарубіжна література 10 клас. 2. С.В.Сіпарова «Бернард Шоу. «Пігмаліон»: матеріал для варіативного вивчення» // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України № 5, 2005р. 3 Л .Н. Гнатюк Інтерактивні засоби у процесі вивчення Драматичних творів. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України № 4, 2003р. 4 Балашов П.С. Художественный мир Бернарда Шоу. – М., 1982.
ПЛАН
1. Характеристика основної проблеми п’єси.
2. Визначення жанру п’єси.
3. Актнофразовий аналіз п’єси.
4. Особливості і форми відтворення п’єси у минулому та в сучасному.
5. Обговорення особливостей будови п’єси.
1. Характеристика основної проблеми п’єси.
• Бесіда.- Чому п'єса має таку назву, адже героя з цим ім'ям там немає?
(В основу п'єси Б. Шоу поклав сюжет античного міфу про грецького скульптора Пігмаліона, який створив чудову статую морської німфи Галатеї та сам закохався в неї. Афродіта - богиня кохання - пожаліла його та оживила статую. Галатея стала дружиною Пігмаліона.
Викладач: Цей міф відтворювали різні митці різних епох у своїй творчості. Звернувся до нього і Франсуа Буше—французький художник. Придивіться до репродукції картини "Пігмаліон і Галатея" (близько 1766 р.).2 слайд - репродукція
Коментар учня - "мистецтвознавця". Ф. Буше зображає мить появи у світлих променях богині та оживлення Галатеї. Погляньте, як яскраво та матеріально виписаний перший план картини - скульптор та роботи, що його оточують. Але відчувається бажання художника виявити й другий, "нереальний план". Майстерня в глибині наповнюється сріблястими хмаринами, на них - майже прозора, неземна Афродіта. Мармурова Галатея починає оживати, обличчя її рожевіє, зникає застиглість, руки ось-ось затремтять...
Словникова робота. Рококо (фр. - схожий на мушлю) - художній стиль, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Сформувався у Франції в XVIII ст., звідти поширився у мистецтві європейських країн.
Викладач. У передмові до п'єси автор зазначав, що його безпосереднє завдання - пропаганда лінгвістики, передусім - фонетики. Проблеми фонетики англійської мови з її надто важкою вимовою хвилювали Б. Шоу постійно. Він обурювався, що в англійській мові кожний голосний має кілька різних звучань, та мріяв про створення такого алфавіту, що точно передавав би всі її відтінки. Драматург навіть заповідав значку частину свого спадку тому, хто "винайде" такий алфавіт.
Бесіда.- Отже, Б. Шоу спробував поєднати красивий міф про Пігмаліона з пропагандою наукової фонетики. У передмові він запевняв читача, що проповідь фонетики - його єдина мета. Чи згодні ви з цим? (Насправді п'єса значно глибша та багатша за змістом. Драматург порушує безліч проблем).
2. Визначення жанру п’єси.
- Перечитаємо підзаголовок п'єси. Як Б. Шоу визначив її жанр
- Чому, на вашу думку, Б. Шоу так незвично визначив жанр своєї п'єси?
- Пригадаймо визначення терміна "драма
- З'ясуймо поняття «конфлікт».
- Отже, пружиною для будь-якого драматичного твору є конфлікт. Визначте конфлікт п'єси "Пігмаліон". (Зіткнення скривдженої та обуреної живої душі Елізи з холодним та байдужим експериментатором Хіггінсом).
3. Актнофразовий аналіз п’єси .
Вдома група учнів-літературознавців здійснила актнофразовий аналіз п'єси: з кожної дії виписала фразу, що прямо пов'язана з конфліктом.
І дія. Особа, що видає такі огидні й бридкі звуки, не має жодних прав: ані десь бути, ані взагалі існувати. П дія. Гаразд! Зроблю з цієї обшарпанки герцогиню!
Ш дія. Ти навчив Елізу манер та звичок світсько? дами, але не дав їй прибутків світської дами! ІV дія. Куди мені податися? Що робити? Що тепер зі мною буде?
V дія. Якщо мені відмовлять у приязному слові, я, принаймі, збережу незалежність!
- Б. Шоу обриває п'єсу, залишаючи фінал відкритим. Яким ви уявляєте майбутнє Елізи? (Для Шоу важливо епатувати глядача, приголомшити під завісу якимось несподіваним поворотом дії. I він це зробив у післямові (Еліза вийде заміж за Фреді), а також у написаному ним кіносценарії. Усі чекали шлюбу Пігмаліона та Галатеї, як того вимагає античний міф, покладений в основу п'єси. Упертий парадоксаліст Відкидає Хеппі енд, якого всі чекали, та глузує зі спантеличеного глядача).
4. Особливості і форми відтворення п’єси у минулому та в сучасному.
Повідомлення 1 студента - "мистецтвознавця ". Ця блискуча та дотепна п'єса була вперше поставлена у 1913 році у Відні. Англійська прем'єра за участю Стелли Патрик-Кемпбелл, для якої була написана роль Елізи, та Герберта Бірбома-Три відбулася 11 квітня 1914 року у лондонському Театрі її Величності та витримала 18 вистав. Прем'єра "Пігмаліона" стала одним із найвизначніших тріумфів Б. Шоу. 3і зворушливою майстерністю та переконливістю 47-річна актриса зіграла 17-річну квіткарку. Коли Бірбом-Три, виконуючи роль Хіггінса, на прем'єрі вистави кинув у фіналі до ніг Елізи букет квітів, Шоу кипів від обурення. У відповіді на лист актора, який запевняв драматурга, що вигаданий ним романтичний фінал "робить гроші!", автор "Пігмаліона" написав: "Ваш фінал відразливий".
Викладач. Як ви вважаєте, чому так образився Б. Шоу? (Для драматурга це не розважальна п'єса зі щасливою розв'язкою, а твір, у центрі якого проблеми надзвичайного суспільного значення, що цікавили його значно більше, ніж кохання).
Повідомлення 2 студента - "мистецтвознавця". У 1964 році відбулося друге екранне народження п’єси: мюзикл „Моя чарівна леді” став одним із кращих фільмів Голівуду того року. Проте саме з цього варіанту переказу прецедентного сюжету почалася інтеграція міфу у свідомість масового споживача: Галатея знову любить Пігмаліона, їй знову не потрібні зайвий досвід, знання, незалежність, відповідальність.
Повідомлення 3 студента - Споживацька культура XX століття змінює акценти прецедентного сюжету. Нам пропонують мюзикл „Моя чарівна леді” (My Fair Lady), голлівудський фільм „Красуня” (Pretty Woman), багатосерійну комедію „Моя прекрасна нянька”. Окремо стоять фільми „Пігмаліон” Габріеля Паскаля та „Формула кохання” Марка Захарова. Розглянемо докладніше ці кіно-твори.
Повідомлення 4 студента –Кумедність та недолугість сучасного Пігмаліона знайшли своє відображення у кінокомедії Марка Захарова „Формула кохання”. Пігмаліон виглядає шукачем хибного ідеалу та шарлатаном водночас. Формула кохання є лише міфом, але нам хотілося б вірити в її існування.
„Моя прекрасна нянька” є ще одним прикладом використання прецедентного сюжету про Пігмаліона у постмодерністській культурі.
Повідомлення 5 студента - Найпершою екранізацією, яка базувалась на п’єсі Б. Шоу, був однойменний фільм (1938) режисера Ентоні Асквіта, який створили Б. Шоу та продюсер Г. Паскаль. Цей фільм цілком співпадає з п’єсою Шоу у найважливіших характеристиках.
Викладач: Я пропоную вам переглянути зміни, які відбувалися з Елізою Дулітл за першою екранізацією п’єси «Пігмаліон», та прослідкувати як же змінювалася Еліза та її характер. (Показ епізодів фільму та їх обговорення)
- З чим пов’язані зміни, які відбуваються з Елізою? Чого досягає Еліза в ході експерименту? Чому результат експерименту не задовольняє Елізу?
5. Обговорення особливостей будови п’єси
• "Коло думок". (Завдяки цьому прийому всі учні можуть бути залучені до дискусії, висловивши хоча б одну думку. Завдання вчителя — узагальнити інформацію.)
• Запитання для дискусії.
— Удома ви аналізували текст п'єси і відзначили, що окремі ремарки повторюються. Як ви гадаєте, чому автор використовує повторення?
- Як поводитесь ви, коли, розмовляючи, хвилюєтесь? Генрі Хіггінс має таку звичку: він ходить, брязкаючи ключами и монетами в кишенях. Який внутрішній стан героя підкреслює ця ремарка? Простежте у тексті. (Перший раз таку ремарку знаходимо після слів Елізи про наміри платити за навчання: "... Даю вам шилінга - й не торгуйтесь".(Зачитується цитата, що йде після цих слів дівчини.)
Вдруге своє хвилювання Хіггінс видає, промовляючи такі слова:
"Xіггінс. Не хочу я клопотати собі голову дівчатами... Жодна дівчина ніколи не зацікавить мене всерйоз: старі смаки важко змінити. (Зненацька підхоплюється I починає ходити з кутка в куток, брязкаючи ключами й монетами у кишенях брюк). А до того ж усі вони дурепи".
А після запитання Елізи: "Куди мені податися? Що робити? Що зі мною буде?" - з'являється така репліка з відомою ремаркою:
"Хіггінс. А, он ви про що! (Засовує руки в кишені. За звичкою побрязкуючи їхнім вміцстом, ходить по кімнаті)"
Висновок. Ремарки не тільки вказують на рухи героя, а передають його внутрішній стан: Хіггінс хоче здаватись байдужим, але своє хвилювання виказує "брязкотом")
• "Мозковий штурм". У драмі часто згадується таксі. Яка його роль у творі? Чому наприкінці п'єси Еліза ще до собору в кареті, а не на таксі?
- Отже, яке значення має у п’єсі таксі?
Автор у творі багато використовує повторів: ремарок, звуків, образів для того, щоб підкреслити якісь особливості , загострити на них увагу.
Висновок: Слова З.Т. Гражданської про Шоу і сьогодні залишаються правдивим судженням про безперечну велич ірландського драматурга: „... справжній пам’ятник Шоу зведено у людських серцях, його незлічених глядачів і читачів на всій земній кулі, – тих, що сміються над його дотепами, замислюються над його парадоксами, поспішають до театру, якщо там іде п’єса Шоу... Зараз через багато років після його смерті, людству стає зрозумілим, що таких, як він узагалі неможливо втратити – вони залишаються з нами” .
Домашнє завдання.
1. Переглянути екранізацію п’єси.
2. Створити два малюнки: Еліза до та після чудового перетворення, які передають зовнішній вигляд і душевний стан героїні .
3. Написати твір на тему "Чому режисери, хореографи, актори і досі шукають натхнення у п'єсі "Пігмаліон"?
Як бачимо, інтерактивні види та форми робіт активізують розумову діяльність студентів, сприяють зацікавленню предметом, розвивають логіку та критичне мислення. А без цих якостей теми «Постмодернізму» не осягнути.
