Роль інновацій у змісті методичної підготовки студентів до проведення педагогічної практики Умецька-Гатієва Н.В. Інноваційні педагогічні технології як процес – це цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів. Тож не є дивним, що сьогодні слід педагогам звернути увагу більше на інтелектуальний розвиток учнів шляхом зменшення частки репродуктивної діяльності; використання завдань, які перевіряють різні види діяльності, збільшення ваги завдань на застосування знань для пояснення навколишніх явищ; урахування знань, які учні отримують поза школою з різних джерел. Нині в педагогічній науці та практиці є дві цілком різні стратегії. В рамках яких існують системи освіти: стратегія формування та стратегія розвитку. Стратегія формування –педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – це є розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. Стратегія розвитку, або особистісно-зорієнтована освіта. Тож ми можемо чітко сказати, що сучасний випускник педучилища, який живе і працює в ХХІ столітті, повинен мати такі якості: - гнучко адаптуватися в життєвих ситуаціях, які постійно змінюються, самостійно здобуваючи необхідні знання. Уміло застосовуючи їх на практиці; - критично мислити, вміти побачити труднощі та шукати шляхи раціонального їх подолання, використовуючи сучасні технології; - бути комунікабельним, уміти працювати колективно; - працювати над розвитком свого інтелекту, культурного рівня. Упровадження педагогічних інновацій супроводжують певні проблеми в діяльності педагога, наприклад, невідповідність інноваційних та державних програмам виховання і навчання, необхідність узгодження різних педагогічних концепцій, нових методичних розробок. Актуальною залишається проблеми адаптації нововведення до конкретних умов праці педагога, розробки необхідного навчально-методичного забезпечення та механізму реалізації педагогічної інновації в конкретному навчальному закладі. Недостатньою є проінформованість вчителів з проблем організації і проведення інноваційної діяльності. Крім того, процес підготовки педагога в системі безперервної освіти містить суперечності між репродуктивним характером навчання педагогів і необхідністю продуктивної педагогічної діяльності, між труднощами засвоєння вчителем способів інноваційної діяльності та необхідністю професійно-педагогічної взаємодії з метою вирішення. Завдання методистів полягає в тому, щоб підготувати студентів до цих проблем, навчити іх з ними справлятися. Треба працювати зі студентами таким чином, щоб можна било визначити критерії готовності педагога до інноваційної діяльності: - усвідомлення необхідності в інноваційній діяльності, готовності до творчої діяльності з нововведень у школі; - упевненість в тому, що нововведення призведе до позитивних результатів; - узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю; - готовність до подолання творчих невдач; - рівень технологічної готовності до виконання інноваційної діяльності, позитивна оцінка власного попереднього досвіду в світлі інноваційної діяльності; - здатність до професійної рефлексії . Структуру готовності до інноваційної педагогічної діяльності слід розглядати як сукупність мотиваційного, когнітивного, креативного, рефлексивного компонентів, які взаємообумовлені та пов´язані між собою . Мотиваційний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності, на думку виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв´язанні актуальних проблем педагогічної освіти. Показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічних технологій та особистісно-значущий смисл їх застосування. Когнітивний компонент об´єднує сукупність знань педагога про суть і специфіку інноваційних педагогічних технологій, їх види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосування інноваційних педагогічних технологій у структурі власної професійної діяльності, пов'язаний із готовністю до дослідницької діяльності. Його характеризують обсяг знань (ширина, глибина, системність), стиль мислення, сформованість умінь і навичок педагога. Креативний компонент реалізується в оригінальному розв´язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; виявляється через відкритість щодо педагогічних інновацій; гнучкість, критичність мислення; творчу уяву. Його важливість породжена творчим характером інноваційної діяльності. Рефлексивний компонент характеризує пізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності. Реалізується цей компонент через такі рефлексивні процеси, як саморозуміння й розуміння іншого, самооцінювання й оцінювання іншого, самоінтерпретація й інтерпретація іншого. Розглянувши сутність, компоненти готовності до інноваційної діяльності, чинники та умови її формування, можна зробити висновки. 1. Формування готовності студентів до інноваційної діяльності є актуальної проблемою сучасної науки й практики, вирішення якої покладено на систему післядипломної освіти зокрема. 2. Інноваційна діяльність в системі освіти передбачає вдосконалення чи оновлення освітньої практики шляхом створення, розповсюдження та освоєння нових ефективних способів і засобів досягнення встановлених цілей освіти. 3. Готовність до інноваційної діяльності є інтегральною якістю особистості, характеризується наявністю та певним рівнем сформованості мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного і оцінно-рефлексивного компонентів у їх єдності, що проявляється в прагненні до інноваційної діяльності, в підготовленості до її здійснення на професійному рівні. 4. Формування готовності студентів до інноваційної діяльності є процесом, який дозволяє допомогти вчителю в розвитку його ціннісних орієнтацій і гуманістичної спрямованості, усвідомленні методології вирішення професійно-педагогічних проблем, конкретних концепцій, способів реалізації концептуальних схем у досвіді діяльності; осмисленні ним результатів

Роль інновацій у змісті методичної підготовки студентів до проведення педагогічної практики

Інноваційні педагогічні технології як процес – це цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Тож не є дивним, що сьогодні слід педагогам звернути увагу більше на інтелектуальний розвиток учнів шляхом зменшення частки репродуктивної діяльності; використання завдань, які перевіряють різні види діяльності, збільшення ваги завдань на застосування знань для пояснення навколишніх явищ; урахування знань, які учні отримують поза школою з різних джерел. Нині в педагогічній науці та практиці є дві цілком різні стратегії. В рамках яких існують системи освіти: стратегія формування та стратегія розвитку. Стратегія формування –педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – це є розвиток особистісного  потенціалу учня, його самоактуалізація. Стратегія розвитку, або особистісно-зорієнтована освіта. Тож ми можемо чітко сказати, що сучасний випускник педучилища, який живе і працює в ХХІ столітті, повинен мати такі якості:

- гнучко адаптуватися в життєвих ситуаціях, які постійно змінюються, самостійно здобуваючи необхідні знання. Уміло застосовуючи їх на практиці;

- критично мислити, вміти побачити труднощі та шукати шляхи раціонального їх подолання, використовуючи сучасні технології;

- бути комунікабельним, уміти працювати колективно;

- працювати над розвитком свого інтелекту, культурного рівня.

Упровадження педагогічних інновацій супроводжують певні проблеми в діяльності педагога, наприклад, невідповідність інноваційних та державних програмам виховання і навчання, необхідність узгодження різних педагогічних концепцій, нових методичних розробок. Актуальною залишається проблеми адаптації нововведення до конкретних умов праці педагога, розробки необхідного навчально-методичного забезпечення та механізму реалізації педагогічної інновації в конкретному навчальному закладі. Недостатньою є проінформованість вчителів з проблем організації і проведення інноваційної діяльності. Крім того, процес підготовки педагога в системі безперервної освіти містить суперечності між репродуктивним характером навчання педагогів і необхідністю продуктивної педагогічної діяльності, між труднощами засвоєння вчителем способів інноваційної діяльності та необхідністю професійно-педагогічної взаємодії з метою вирішення.

Завдання методистів полягає в тому, щоб підготувати студентів до цих проблем, навчити іх з ними справлятися. Треба працювати зі студентами таким чином, щоб можна било  визначити критерії готовності педагога до інноваційної діяльності:

- усвідомлення необхідності в інноваційній діяльності, готовності до творчої діяльності з нововведень у школі;

- упевненість в тому, що нововведення призведе до позитивних результатів;

- узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;

- готовність до подолання творчих невдач;

- рівень технологічної готовності до виконання інноваційної діяльності, позитивна оцінка власного попереднього досвіду в світлі інноваційної діяльності;

- здатність до професійної рефлексії .

Структуру готовності до інноваційної педагогічної діяльності слід розглядати як сукупність мотиваційного, когнітивного, креативного, рефлексивного компонентів, які взаємообумовлені та пов´язані між собою .

Мотиваційний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності, на думку виражає усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв´язанні актуальних проблем педагогічної освіти. Показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічних технологій та особистісно-значущий смисл їх застосування.

Когнітивний компонент об´єднує сукупність знань педагога про суть і специфіку інноваційних педагогічних технологій, їх види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосування інноваційних педагогічних технологій у структурі власної професійної діяльності, пов'язаний із готовністю до дослідницької діяльності. Його характеризують обсяг знань (ширина, глибина, системність), стиль мислення, сформованість умінь і навичок педагога.

Креативний компонент реалізується в оригінальному розв´язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті; виявляється через відкритість щодо педагогічних інновацій; гнучкість, критичність мислення; творчу уяву. Його важливість породжена творчим характером інноваційної діяльності.

Рефлексивний компонент характеризує пізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності. Реалізується цей компонент через такі рефлексивні процеси, як саморозуміння й розуміння іншого, самооцінювання й оцінювання іншого, самоінтерпретація й інтерпретація іншого.

Розглянувши сутність, компоненти готовності до інноваційної діяльності, чинники та умови її формування, можна зробити висновки.

1. Формування готовності студентів до інноваційної діяльності є актуальної проблемою сучасної науки й практики, вирішення якої покладено на систему післядипломної освіти зокрема.

2. Інноваційна діяльність в системі освіти передбачає вдосконалення чи оновлення освітньої практики шляхом створення, розповсюдження та освоєння нових ефективних способів і засобів досягнення встановлених цілей освіти.

3. Готовність до інноваційної діяльності є інтегральною якістю особистості, характеризується наявністю та певним рівнем сформованості мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного і оцінно-рефлексивного компонентів у їх єдності, що проявляється в прагненні до інноваційної діяльності, в підготовленості до її здійснення на професійному рівні.

4. Формування готовності студентів до інноваційної діяльності є процесом, який дозволяє допомогти вчителю в розвитку його ціннісних орієнтацій і гуманістичної спрямованості, усвідомленні методології вирішення професійно-педагогічних проблем, конкретних концепцій, способів реалізації концептуальних схем у досвіді діяльності; осмисленні ним результатів